30.06.20 09:04 Відповідальність найманого директора: як її визначити та контролювати

Ви бачите, що ваша компанія опинилася у кризовій ситуації та підозрюєте причетність до цього найманого директора? Які фактори можуть на це вказувати, як їх виявити та як притягнути до відповідальності?

Об этом сообщает Russiangate



Зазначимо, що Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вводить нові підстави для відповідальності посадових осіб.


У статті 42 цього закону визначено, що посадовими особами товариства є члени виконавчого органу (зазвичай це директор, рідше — члени дирекції) та члени наглядової ради.


Також, якщо це прописано у статуті, посадовими особами можуть бути будь-які особи з вашого товариства (наприклад, бухгалтер, комерційний директор, директор із закупівель тощо).


Окрім того, у статуті має бути прописана міра відповідальності таких посадових осіб. Це дозволить обмежити рамки дозволених дій.


Відповідальність посадових осіб


Якщо пересічний працівник має матеріальну відповідальність, обмежену середнім заробітком, то у випадку з посадовою особою важливо розуміти, що ви даєте їй більший обсяг повноважень та вправі вимагати більшої відповідальності.


Суперечливим питанням є те, яку відповідальність несе посадова особа. Як показує практика, до 2017 року суди визначали, що відповідальність посадових осіб може бути тільки в колегіальному органі і тільки з солідарною відповідальністю.


Статтею 40 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що члени наглядової ради товариства та члени виконавчого органу товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству їхніми винними діями або бездіяльністю.


Завжди поставало питання, якщо директор один, яку відповідальність він несе? Раніше однозначно казали, що відповідальність директора — це трудове право.


Особа, яка керує товариством відповідно до статуту, несе більшу відповідальність, ніж це врегульовано трудовим законодавством. І тут потрібно застосовувати норми корпоративного права і слід більш широко розуміти поняття відповідальності.


Існує і такий вид відповідальності як субсидіарна відповідальність за боргами товариства. Якщо директор бачить зменшення доходів на 50% у порівнянні з минулим роком, він повинен вжити заходів щодо оздоровлення бізнесу та скликати загальні збори.


В такому разі накладення відповідальності виключається.


Відповідальність наступає, якщо директор не скликав загальні збори впродовж 60 діб після виявлення такого факту та не вживав відповідних заходів.


І якщо товариство у наступні 3 роки збанкрутіло, то кредитори мають право пред’явити директору субсидіарну відповідальність за невиконаними боргами товариства.


Розглядаючи конкретні приклади, можемо говорити, що до відповідальності директор може бути притягнутий за укладення певної угоди (наприклад, за відчуження майна, угоди маркетингового характеру тощо).


Якщо ж ці дії входили до сфери діяльності директора або він діяв з дозволу учасників загальних зборів, тоді не можна говорити про те, що саме вони призвели до збитків.


Існує категорія угод, які директор може здійснювати за особливою процедурою. Проте це можливо, якщо такі угоди передбачені статутом.


"Угода з зацікавленістю". Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначає, що "угода з зацікавленістю" — це угода з юридичними, афілійованими або іншими особами товариства.


Згідно з цим законом афілійованими особами визнаються члени сім’ї (чоловік/дружина, батьки/усиновлювачі, опікуни/піклувальники, брати, сестри, діти та їх подружжя), а також юридичні особи, контрольовані фізичною особою (директором) та/або членами його сім’ї.


У директора, як у посадової особи, є обов’язок повідомляти інформацію про афілійованих з ним осіб — в яких товариствах вони мають частки, хто є членами родини та які частки мають вони. Про усі зміні директор повинен повідомляти наглядову раду.


Статутом, який підписують усі учасники, може бути внесена заборона на здійснення таких угод. Процедура "угод з заінтересованістю" з самого початку повинна прописуватися в статуті.


Якщо таких пунктів там немає, то у директора немає обов’язку повідомляти про такі угоди, але обов’язок повідомляти про афілійованих осіб залишається.


За навмисне нанесення збитків товариству директор може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.


Під такі дії підпадають: фінансове шахрайство, привласнення та розтрата майна шляхом зловживання службовим становищем.


До суду в таких випадках можуть звернутися власники бізнесу і працівники товариства. Як показує судова практика, такі справи порушуються та ведуться.


Після оголошення про підозру може бути обрана міра запобіжного заходу у вигляді арешту з внесенням застави. Якщо застава вноситься, то в подальшому доволі складно довести провину директора і такі справи "завмирають".


Тож єдиним дієвим способом може бути звернення з позовом про відшкодування збитків, нанесених товариству.


Процедура притягнення до відповідальності


Щоб розпочати процедуру притягнення директора до відповідальності, потрібно довести наявність елементів складу правопорушення:


  • факту протиправної поведінки, що спричинила збитки товариству у вигляді грошових коштів, зменшенні майна, чистих активів
  • провини
  • нанесених збитків
  • причинно-наслідкового зв’язку між протиправними діями та подальшими наслідками


Але не слід забувати, що існує і таке поняття як підприємницький ризик. Адже не можна однозначно говорити, що за будь-який провал бізнесу відповідальність несе директор.


Якщо ви бачите саме 4 фактори, про які ми написали вище, тільки тоді можна говорити про стягнення збитків.


Тобто до того, ніж почати процедуру притягнення директора до відповідальності, потрібно мати обґрунтовані факти, які вказують на його провину.


Процедуру притягнення до відповідальності може почати кожен учасник товариства. Для цього він може звернутися до посадової особи з позовом про відшкодування збитків.


Слід розуміти, що такий спосіб впливу учасника на директора може використовуватися як з позитивного боку (для виявлення фактів недобросовісного ведення справ), так і з негативного.


Адже учасник може навмисно здійснювати вплив на директора (особливо, якщо той призначений іншим учасником), робити це для перерозподілу часток у товаристві.


Зазвичай перед поданням позову такий учасник робить запит на надання документів про діяльність товариства або замовляє проведення аудиторської перевірки, яка є безальтернативним правом учасника.


Аудиторська перевірка може виявити, чи дійсно проводились певні угоди, чи були вони направлені на отримання вигоди.


Таким чином підготувавшись та зібравши доказову базу, учасник може звернутися до суду для стягнення боргів з майна директора.


У випадку, якщо встановлюється відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений борг, наступним кроком може стати звернення щодо здійснення стягнення на корпоративні права боржника.


Під корпоративними правами мається на увазі права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) організації.


Резюмуючи сказане, зазначимо, що кожна ситуація з притягненням директора до відповідальності має розглядатися індивідуально та враховувати всі фактори його діяльності.


Джерело статті: “https://biz.censor.net.ua/columns/3204535/vdpovdalnst_nayimanogo_direktora_yak_viznachiti_ta_kontrolyuvati”

Сайт продается!

Цена: 290$

Обращатся : [email protected]

Новости

Экономика

Теги